Як еволюціонували українські студенти за 100 років

Опубликованно 31.12.2017 01:03

Сотні тисяч українських студентів сьогодні сядуть за навчальні парти, щоб освоювати премудрості науки. В наш час учні двічі на рік здають сесію, захищають курсові і дипломи, користуючись при цьому всіма принадами інформаційних технологій, але так було не завжди. Колись студентам доводилося займати черги за книгами в бібліотеку і вивчати матчастину за дореволюційними підручниками, а конспекти доводилося переписувати ночами. "Сьогодні" з\'ясувала, якою була студентське життя 100, 50 і 25 років тому, на що вистачало стипендії (див. інфографіку), як чорнило змінили сучасні гаджети, а замість листів і листівок рідним студенти стали відправляти повідомлення в месенджерах.

ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ

У дореволюційні роки на території України кількість студентів обчислювалася вже не сотнями, а тисячами, але знання в храмі науки все одно могли отримувати небагато. У той час в університетах і академіях вчилися нащадки дворян, військових, духовенства, міщан. На студентських лавах майже не було дітей простих робітників чи селян. Також у вищих навчальних закладах не вчилися і "вершки суспільства": діти царів і іменитих дворян часто отримували домашню освіту.

"Студенти початку ХХ століття і сучасні абітурієнти вступали до університетів в одному і тому ж віці. Але тільки якщо зараз людина в 16-18 років вважається ще дитиною, то сто років тому, за поняттями того часу, це був дорослий чоловік. Тоді соціальна зрілість наступала раніше, і у вищих навчальних закладах навчалися вже дорослі, відповідальні, здатні приймати самостійні рішення люди", - розповідає професор ХНУ ім. Каразіна Сергій Куделко. Студенти вступали до університету з дипломом гімназії, а в технічні вищі навчальні заклади - з документом про закінчення реального училища. Перед надходженням вони традиційно складали вступні іспити. Після надходження студента легко можна було ідентифікувати в натовпі - на ньому була форма університету, яку учні завжди носили з гордістю.

Дуже яскравим прикладом дореволюційного вищої освіти є навчання в Імператорському харківському університеті, стати студентом якого могли лише представники вищих верств суспільства. Тоді, як і сьогодні, серед вступників в пошані були медичні і юридичні спеціальності. А просидіти на університетській лаві потрібно було від чотирьох до п\'яти років. "На початку ХХ століття діяло чотири факультети: фізико-математичний, історико-філологічний, юридичний і медичний. Студенти прагнули потрапити на медичний, тому що медики потрібні були що тоді, що зараз - турбота про здоров\'я і лікування недуг актуальні завжди. А ось юристи стали масово необхідні суспільству після скасування кріпосного права в 1861-м. Саме вони, наприклад, допомагали неграмотним селянам у вирішенні юридичних питань", - продовжує історик.

Вже в той час студенти могли навчатися за казенний або за власний рахунок, старанні і талановиті отримували стипендії від держави, громадських організацій або меценатів. Головними джерелами знань у тодішніх студентів були книги і лекції, вони багато часу проводили в бібліотеках. Як і сьогодні, студенти любили організовувати своє дозвілля, правда, сто років тому йшлося про балах, танцях, благодійних вечорах і театральних виставах.

На початку ХХ століття. Вчили тільки теорію. Фото: etoretro.ru

ЖИТЛО І ПРАКТИКА

Студенти початку минулого століття жили в основному на знімних квартирах, де було простіше вести свій побут, адже в тогочасних гуртожитках панував тотальний контроль і цілодобове спостереження за мешканцями.

Як розповідає Сергій Куделко, сто років тому студенти вузів, як і сучаснаа молодь, не відмовлялися від підробітків, правда, тоді студента вузу можна було зустріти на чорновій роботі, що її виконували прості робітники та селяни. Студенти ж влаштовувалися вчителями, гувернерами, вихователями. "У газетах початку ХХ століття можна побачити величезну кількість оголошень про пошук студента, який міг би навчити дітей грамоті", - розповідає професор історії.

Практики тоді не було, тому влітку студенти часто відпочивали, адже на початку ХХ століття, наприклад, в Харківському університеті ще панувала виключно "чиста", академічна наука, і читалися тільки теоретичні курси. Хоча були спеціальності, які складно було уявити без практики: наприклад, геологи влітку могли виїхати на Кавказ для вивчення гірських порід.

ПІСЛЯ РЕВОЛЮЦІЇ

Кардинально ситуація в університетах змінилася після революції 1917 року, тоді вищу освіту стало доступним всім, а пільги при вступі отримували робітники, вихідці з простих сімей і члени партії. Змінився і побут студентів, які стали перебиратися в гуртожитку, часто з поганими умовами. За спогадами тогочасних студентів, в кімнатах було холодно, а на ліжках з панцирними сітками не було матраців. Навчальні плани також зазнали змін - у них додали практичні заняття, а самих студентів стали відправляти в колгоспи на збирання врожаю-або на будівництво.

Харків. Імператорський університет. Фото: etoretro.ru

60-Е: ЧОРНИЛО І ПРАКТИКА В НДР

Півстоліття тому студентам вже простіше було налагоджувати побут, хоча, як і раніше, перевага при вступі отримували робітники зі стажем і вихідці з колгоспів, які селилися в гуртожитках. А от вчитися було непросто: заради інформації доводилося годинами просиджувати в читальних залах бібліотек і шикуватися в черги за деякими підручниками. "Писали ми тоді ручками, які заправляли чорнилом, а з технічних засобів на заняттях використовували діапроектори "Лети". Практику проходили в школах або піонертаборах", – розповідає випускниця Сумського педінституту Валентина Заведенко. З ностальгією згадує студентські роки інженер-будівельник Тетяна Добродеева, яка в 1970-е навчалася в Харківському інженерно-будівельному інституті (ХІБІ). "В 1950-е стиляг в центрі Харкова могли штани-трубочки розпороти, а ми їздили на практику в НДР і на португальські чоботи могли накопичити", – згадує Тетяна. Стипендію в 40 і 50 рублів тоді отримували хорошисти і відмінники, старшокурсникам платили по 55 руб. "Цього вистачало, адже гуртожиток обходилося лише вісім рублів на місяць, обідати можна було в столовій, де сарделька з кашею коштувала 27 копійок", – розповідає Добродеева. Заробити студенти ХІБІ могли в будзагонах, де за два місяці на зведенні будинків у колгоспах отримували по 1000 рублів. А розважалися на дискотеках.

Педагоги. Дозвілля - на танцях, практика - в школах.Фото: з архіву Ст. Заведенко

90-Е: КІЛОМЕТРИ КРЕСЛЕНЬ, КОНТРАБАНДА І НАВЧАННЯ ЗА $20

Як жили студенти 25-30 років тому, до проголошення незалежності і після, ми запитали у відомих українців. Незважаючи на незначні часові рамки, студентське життя кардинально відрізнялася.

Харківський кавеенщик Гліб Тимошенко навчався у Харківському авіаційному інституті у 1984-1992 роках, коли абітурієнти при вступі здавали усні і письмові іспити, а вчилися виключно за рахунок держбюджету, оскільки контрактів тоді ще не було. "Під час навчання студенти "пихкали". Якщо ти вступив до вузу, ти повинен вчитися, успішно здавати всі роботи, іспити, не пропускати пари, а інакше - відрахування. Під час навчання було багато домашніх завдань. Ходили легенди, що кожен студент ХАІ за роки навчання креслив близько двох кілометрів креслень", - говорить Гліб.

За успішне навчання студенти ХАІ отримували 55 рублів стипендії: 40 рублів звичайної і 15 - надбавка від Міністерства авіації. Грошей тодішнім студентам вистачало, адже гуртожиток тоді надавали безкоштовно. "Так я як харків\'янин жив під час навчання з батьками, стипендія була моїми кишеньковими грошима. Я шикував: два рази в місяць їздив до коханої дівчини в Москву, дарував квіти, подарунки", - ділиться Тимошенко. Хто хотів ще грошей, міг додатково підзаробити на кафедрі лаборантом за 60 рублів на місяць. Офіціантами або вантажниками студенти ХАІ не працювали - на це просто не вистачало часу.

У середині 90-х. Студенти масово шукали підробіток. Фото: Соцмережі

А ось культурне життя у "хаевцев" вирувало. "Ми організували свята усередині інституту - День ХАІ, дні факультетів, часто влаштовували дискотеки", - розповідає шоумен. Також студенти відвідували кіно, театри, виставки. В той час учні внз проходили трудові практики, наприклад, збирали яблука у Краснокутську, і за фахом - на авіазаводах. Відмінною рисою того періоду було відсутність за партами іноземних студентів.

А ось після проголошення незалежності студенти могли отримувати освіту в приватних закладах. Так, відомий в світі дизайну і моди учасник української арт-студії Bob Basset Сергій Петров навчався в одному з перших комерційних вузів країни Гуманітарної академії, з 1993-го по 1997-й. За спогадами Петрова, навчальний процес в приватному вузі в той час майже не відрізнялося від навчання у державному закладі, крім того, що воно було виключно на платній основі - за місяць навчання потрібно було заплатити $20. "У гуманітарній академії працювали ті ж викладачі, що і в юридичній. Був той же розпорядок, програма і аналогічна кількість пар. Єдина відмінність була в окремому орендованому приміщенні", - розповідає Сергій.

Після проголошення незалежності в період страшної гіперінфляції бюджетники отримували смішні, навіть іронічні стипендії, суми яких вражали своїми нулями. Однак винагороди в 440 000 карбованців вистачало лише на найнеобхідніше. Студенти, намагаючись вижити, бралися за будь-яку роботу, навіть інколи нелегальну. "Багато тоді підробляли у сфері торгівлі, займалися контрабандою", - розповідає дизайнер.

Студенти 90-х також любили відпочити: крім дискотек і кафе, не чужі їм були і вистави в театрах. "Сучасним студентам пощастило, що сьогодні культурне життя в Харкові на голову вище, ніж тоді. Тоді ж концерт якої-небудь групи в місті було скоріше виключне, ніж буденною подією", - розповідає Сергій.

Літню практику студенти середини і кінця 90-х проходили виключно за фахом: поїздки в колгоспи і на будови скасували. Сергій як майбутній юрист одне літо практикувався в облуправлінні МВС, а інше - в обласному суді.

У КВК. Гліб Тимошенко (другий зліва) почав грати студентом. Фото: mykharkov.info

СЬОГОДНІ: КОНСПЕКТ НА ПЛАНШЕТІ І МЕРЕЖУ

Між сучасним і студентом 1960-х, може здаватися, існує велика прірва, але навіть 10 років тому ЗНО і можливість вести конспект на гаджеті були дивиною.Третьокурсник Київського національного університету культури і мистецтв Єгор Глущенко розповідає, що потрібну під час навчання інформацію він шукає в інтернеті. "Але я буваю і в бібліотеці, де зазвичай беру ноти, – каже хлопець. – Конспекти дозволяють нам вести і від руки, і на гаджеті".

Побут студента особливо не змінився, приїжджі як і раніше вибирають економваріант і мешкають у гуртожитках, адже таке житло обходиться пересічному студенту в 350-450 грн в місяць. Правда, іноді на 18 "квадратах" доводиться уживатися ще з сімома товаришами. Старшокурсники, як і раніше намагаються влаштуватися на підробіток, але часто мріють не про чоботи, а про оплаті контрактного навчання. "Поки підробляю продавцем-консультантом в магазині взуття. На цьому місці мене влаштовують графік і зарплата, тим більше зайнятість можна буде легко поєднувати з навчанням", – поділилася п\'ятикурсниця факультету журналістики Львівського національного університету ім. Франко Карина Москаленко. А ось дозвілля у нинішніх студентів вельми різноманітний: від театрів і виставок до клубних вечірок.

Кнукім. Інформацію для занять шукають в мережі. Фото: knukim.edu.ua

МОРЯКИ: ТРАДИЦІЇ ТА СІМ\'Ї

Студенти класичних вузів завжди відрізнялися від учнів спеціалізованих закладів, які, як правило, освоювали вузькоспрямовані професії. І якщо медиків і юристів готували в багатьох вузах, то морських вовків виховували далеко не скрізь. Один з найстаріших вузів з\'явився в Одесі, у 1898-му, коли при першому комерційному училищі відкрили класи мореплавання. Навчання була недешевою, тому граніт науки в невеликих групах тут гризли нащадків заможних одеситів. У 1900-му диплом судноводія отримали лише чотири людини, через рік - вже 16.

Тоді ж класи комерційного мореплавання стали окремим навчальним закладом: для нового училища купили англійський вітрильник "Велика княжна Марія Миколаївна" і звели будівлю у вигляді судна на вул. Канатній. На флоті важливі традиції, бо з моменту заснування тут мало що змінилося: збереглася форма і навіть спадкоємність поколінь, адже в стінах вузу склалися династії мореплавців. Але деякі традиції все-таки змінилися. Так, зараз курсантів училища відпускають в море на практику лише під кінець навчання, а раніше перевірку морем проходили ще до надходження, щоб потім не розчаруватися. А в 1931-му, всупереч забобонам, диплом судноводія отримала перша в Союзі капітанша далекого плавання Берта Рапопорт.

Категория: Обучение