Апокрифичный - це що таке?

Опубликованно 14.09.2018 05:03

Апокрифичный – це що таке? Дане слово належить до релігійної літератури і має іноземне походження. Тому не дивно, що його тлумачення нерідко викликає утруднення. Але тим цікавіше буде досліджувати питання про те, що це – апокрифичный, що ми і зробимо в цьому огляді. Почнемо з іменника

Щоб з\'ясувати значення слова «апокрифичный», яке є прикметником, утвореним від іменника «апокриф», спочатку розглянемо це іменник. Представляється, що буде доцільним за точним його тлумаченням звернутися до допомоги словника. Там ми знаходимо два варіанти значення.

Перший з них говорить про те, що це релігієзнавчий термін, що позначає твір, що має біблійний сюжет, але містить відхилення від офіційного віровчення. Тому воно відкидається церквою і не включається до релігійний канон. Приклад: «У книзі «Проблеми поетики Достоєвського» М. М. Бахтін зазначає, що Федір Михайлович дуже добре знав не тільки канонічні релігійні джерела, але й апокрифи». Другий варіант тлумачення

У словнику він супроводжується позначками «розмовне» і «переносне значення» і позначає такий твір, твір, справжність або ймовірне авторство якого на даний момент часу не підтверджено або ж є малоймовірним. Приклад: «М. Дорфман і Д. Верхотуров у своїй книзі «Про Ізраїлі...і дещо інше» повідомляють, що про плани Йосипа Сталіна в цій країні, про допомогу їй і репарації ходило і досі ходить безліч чуток, є безліч апокрифів, але нічого конкретного ніде не було».

Далі перейдемо до безпосереднього розгляду питання про те, що таке «апокрифичный». Значення прикметника

У словнику сказано, що апокрифичный – це той, що є апокрифом або заснований на ньому. А також це – недостовірний, уявний, малоймовірний. Приклад: «На лекції з релігієзнавства викладач пояснював студентам, що в деяких апокрифічних творах цілком можуть містити достовірні відомості».

А також у словниках пропонується і ще один варіант тлумачення слова «апокрифичный» – розмовний. Він передбачає, що твір, зване апокрифичным, є фальшивкою, підробкою. Приклад: «Коли розмова зайшла про листи, що належать імператриці і великим князівнам, які поширювалися з посиланням на Гучкова, обидва співрозмовники висловили припущення про те, що вони є апокрифичными і поширюються з метою підриву престижу влади».

Зрозуміти, що це – апокрифичный, допоможе вивчення слів близьких і протилежних йому за змістом, а також походження. Розглянемо їх. Синоніми та антоніми

Серед синонімів (слів, близьких за значенням) є такі як: недостовірний, підроблений; підроблений; сумнівний; вигаданий; фальшивий; сфальсифікований.

До антонимам (словами з протилежним значенням) відносяться: істинний; правдивий; реальний; достовірний; справжній; справжній; оригінальний. Етимологія

Що стосується походження слова, його корені знаходяться в праиндоевропейском мовою, де існує основа krau в значенні «крити, ховати». Далі в давньогрецькій мові за допомогою додавання приставки ??? (в значенні «від, з», утвореної від правиндоевропейской apo – «від, проти») до ?????? з\'явилося дієслово ????????? – «приховую, ховаю, затемняю».

Від нього походить прикметник ?????????, що означає «таємний, прихований, підроблений». В результаті вийшло грецький іменник ???????? і російське «апокриф», від якого, як вже було сказано вище, сталося прикметник «апокрифичный». У різних конфесіях

Апокрифичные релігійні твори (християнські та іудейські) в основному присвячені подіям, пов\'язаним з церковною історією – як вітхо-, так і новозавітної. Вони не включені в канони православної, протестантської і католицької церквою і іудейської синагогою. Однак розуміння терміна «апокрифи» в різних конфесіях має неоднакову трактування.

У юдеїв і протестантів під цим терміном розуміються книги, які в православ\'ї і католицизмі входять у текст Старого Завіту, але не входять в єврейську Біблію. Такі книги називаються неканонічними, або второканоническими.

Ті книги, які в католицизмі і православ\'ї розглядаються як апокрифи, у протестантів називаються псевдоэпиграфами.

В православ\'ї і католицизмі апокрифи – це твори, які не ввійшли до складу ні Старого, ні Нового Завіту. Вони заборонені для читання в церкві. Тих кліриків, що застосовують їх під час служб, християнська церква має право позбавити сану.

Тим не менш, зміст апокрифічних творів нерідко ставало в християнській церкві Священним Переказом. Воно, поряд зі Святим Письмом, в історичних церквах і англіканської церкви виступає в якості одного з джерел віровчення, а також церковного права. З нього церква отримує те, що допомагає заповнити та ілюструвати події, про які не сказано в Писанні, але які вважаються достовірними згідно з Переказами. Автор: Ольга Стрєлкова 10 Вересня, 2018

Категория: Новости