Княгиня Дашкова Катерина Романівна: біографія, сім\'я, цікаві факти з життя, фото

Опубликованно 09.10.2018 17:39

Катерина Романівна Дашкова відома як одна з близьких подруг імператриці Катерини II. Вона зараховувала себе до числа активних учасників державного перевороту 1762 року, але документальні підтвердження цього факту немає. Сама Катерина до неї помітно охолола після того, як зійшла на престол. На всьому протязі її правління Дашкова не грала ніякої помітної ролі. При цьому вона запам\'яталася як важлива фігура російського просвітництва, стояла біля витоків Академії, створеній у 1783 році за французьким зразком. В молодості

Катерина Романівна Дашкова з\'явилася на світ у Санкт-Петербурзі в 1743 році. Вона була однією з дочок графа Воронцова. Її мати, яку звали Марта Сурмина, походила з багатої купецької сім\'ї.

В Російській імперії багато її родичі займали важливі посади. Дядько Михайло Іларіонович був канцлером з 1758 по 1765 рік, а рідний брат Дашкової Олександр Романович обіймав цю посаду з 1802 по 1805 го. Брат Семен був дипломатом, а сестра Єлизавета Полянська - фавориткою Петра III.

З чотирьох років героїня нашої статті виховувалася у свого дядька Михайла Воронцова, де спіткала ази танців, іноземних мов і малювання. Тоді вважалося, що більше жінці вміти і не потрібно. Однією з найосвіченіших представниць слабкої статі свого часу стала абсолютно випадково. Вона сильно захворіла на кір, з-за чого було відправлено у село під Петербургом. Саме там Катерина Романівна пристрастилася до читання. Її улюбленими авторами були Вольтер, Бейль, Буало, Монтеск\'є, Гельвецій.

У 1759 році у віці 16 років, її видали заміж за князя Михайла Івановича Дашкова, з яким вона переїхала в Москву. Інтереси в політиці

Катерина Романівна Дашкова з ранніх років цікавилася політикою. Інтриги і державні перевороти, серед яких вона зростала, сприяли розвитку честолюбства, бажання грати в суспільстві важливу історичну роль.

Будучи молодою дівчиною, вона виявилася пов\'язаної з двором, ставши на чолі руху, який підтримав Катерину II при висуванні на престол. З майбутньою імператрицею, вона познайомилася в 1758 році.

Остаточне зближення сталося в самому кінці 1761 р. під час вступу на престол Петра III. Катерина Романівна Дашкова, біографія якої описана в цій статті, внесла істотний внесок в організацію державного перевороту в Росії, метою якого було скинути з престолу Петра III. Не звернувши уваги навіть на те, що він був її хрещеним батьком, а її сестра могла стати дружиною імператора.

Майбутня імператриця, задумавши повалити свого непопулярного дружина з престолу, своїм головним союзником вибрала Григорія Орлова і княгиню Катерину Романівну Дашкову. Орлов займався пропагандою в армії, а героїня нашої статті - серед аристократів і сановників. Коли успішний переворот відбувся, практично всі, хто допомагав нової імператриці, отримали ключові пости при дворі. В деякій опалі виявилася лише Катерина Романівна Дашкова. Відносини між нею і Катериною охололи. Смерть чоловіка

Чоловік Дашкової помер досить рано, вже через п\'ять років після їх укладення шлюбу. Спочатку вона залишалася у своєму маєтку Михалкове під Москвою, а потім здійснила поїздку по Росії.

Незважаючи на те, що імператриця до неї охолола, сама Катерина Романівна залишалася їй вірна. При цьому часто героїні нашої статті категорично не подобалися фаворити правительки, вона сердилася з-за того, скільки уваги приділяє їм імператриця.

Її прямолінійні висловлювання, нехтування фаворитами імператриці, відчуття власної недооцінки створювали вельми напружені відносини між Катериною Романівною Дашкової (Воронцової) і правителькою. В результаті вона вирішила попросити дозволу виїхати за кордон. Катерина погодилася.

За деякими даними, справжньою причиною була відмова імператриці призначити Катерину Романівну Дашкову, біографію якої ви зараз читаєте, полковником у гвардії.

У 1769 році вона на три роки вирушила в Англію, Швейцарію, Пруссії та Франції. Її з великою пошаною приймали при європейських дворах, княжна Катерина Романівна багато зустрічалася з іноземними філософами і вченими, завела дружбу з Вольтером і Дідро.

У 1775 році вона знову вирушила в закордонний вояж заради виховання свого сина, який навчався в Единбурзькому університеті. У Шотландії сама Катерина Романівна Дашкова, фото якої представлено в цій статті, регулярно спілкувалася з Вільямом Робертсоном, Адамом Смітом. Російська академія

Остаточно вона повернулася в Росію в 1782 році. До цього часу її відносини з імператрицею помітно покращилися. Катерина II з повагою ставилася до літературного смаку Дашкової, а також її бажанням зробити російську мову одним з ключових в Європі.

У січні 1783 року Катерина Романівна, фото портрета якої є в цій статті, була призначена керівником академії наук у Петербурзі. Цю посаду вона успішно займала 11 років. У 1794 році пішла у відпустку, а ще через два роки остаточно звільнилася. Її місце зайняв літератор Павло Бакунін.

Катерина Романівна при Катерині II перетворилася в першу представницю слабкої статі в світі, якій було довірено керівництво академією наук. Саме з її ініціативи у 1783 році була відкрита ще й імператорська російська академія, яка спеціалізувалася на вивченні російської мови. Дашкова почала керувати і нею.

На посаді директора академії Катерина Романівна Дашкова, коротка біографія якої є в цій статті, організовувала публічні лекції, які користувалися успіхом. Було збільшено кількість вихованців академії мистецтв та студентів-стипендіатів. Саме в цей час стали з\'являтися професійні переклади кращих творів іноземної літератури на російську мову.

Цікавий факт з життя Катерини Романівни Дашкової полягає в тому, що вона стояла біля витоків заснування журналу "Співрозмовник любителів російського слова", який носив публіцистичний і сатиричний характер. На його сторінках публікувалися Фонвізін, Державін, Богданович, Херасков. Літературна творчість

Сама Дашкова захоплювалася літературою. Зокрема, вона написала послання у віршах до портрета Катерини Другої і сатиричний твір під назвою "Послання до речі: так".

Виходили з-під її пера і більш серйозні праці. З 1786 протягом десяти років вона регулярно випускала "Нові щомісячні твори".

При цьому Дашкова протегувала головному науковому проекту Російської академії - видання "Тлумачного словника російської мови". Над ним працювало безліч найсвітліших умів того часу, в тому числі і героїня нашої статті. Вона склала зібрання слів на літери Ц, Ш і Щ, багато працювала над точними визначеннями слів, в основному тих, які позначали моральні якості. Вміле управління

На чолі академії Дашкова проявила себе як дбайливий керівник, всі кошти витрачалися з толком і економно.

В 1801 році, коли імператором став Олександр і, члени російської академії запросили героїню нашої статті повернутися у крісло голови. Рішення було одноголосним, але вона відповіла відмовою.

Крім перерахованих раніше її творів, Дашкова складала багато віршів французькою та російською мовами, в основному в листах до імператриці, перевела на російську "Досвід про епічному стихотворстве" під авторством Вольтера, була автором кількох академічних промов, написаних під впливом Ломоносова. Її друкували статті в популярних журналах того часу.

Саме Дашкова стала автором комедії "Тоисеков, або Людина безхарактерний", яка була написана спеціально для театральної сцени, драми під назвою "Весілля Фабіана, чи Жадібність до багатства покарана", яка стала продовженням "Бідності або благородства душі" німецького драматурга Коцебу.

Особливу обговорення при дворі викликала її комедія. Під головним персонажем Тоисековым, людиною, що бажає і те і се, вгадувався придворний балагур Лев Наришкін, а в протиставляється йому Решимовой - сама Дашкова.

Для істориків важливим документом стали мемуари, написані героїнею нашої статті. Цікаво, що спочатку вони були видані тільки в 1840 році пані Вільмонт англійською мовою. При цьому сама Дашкова писала їх французькою. Виявити цей текст вдалося значно пізніше.

У цих спогадах княгиня докладно описує деталі державного перевороту, власне життя в Європі, придворні інтриги. Варто відзначити, що при цьому не можна сказати, що вона відрізняється об\'єктивністю та неупередженістю. Часто хвалить Катерину Другу, ніяк це не обґрунтовуючи. У той же час часто можна уловити приховані звинувачення в її невдячність, яку княгиня переживала до самої смерті. Знову в опалі

При дворі Катерини II процвітали інтриги. Це призвело до чергової сварку, що виникла в 1795 році. Формальною причиною стала публікація Дашкової трагедії "Вадим" Якова Княжніна у збірнику "Російський театр", який видавався при академії. Його твори завжди були пройняті патріотизмом, однак у цій п\'єсі, яка стала останньою для Княжніна, з\'являється тема боротьби проти тирана. Російського государя в ній він трактує як узурпатора, що знаходиться під впливом революції, що відбулася у Франції.

Трагедія не сподобалась імператриці, її текст вилучили з обігу. Правда, самої Дашкової в останній момент вдалося порозумітися з Катериною, пояснити свою позицію, чому вона прийняла рішення друкувати цей твір. Варто відзначити, що надрукувала його Дашкова через чотири роки після смерті автора, як вважають історики, перебуваючи в той час не в ладах з імператрицею.

У той же рік імператриця задовольнила прохання Дашкової про дворічне відпустку з наступним звільненням. Вона продала свій будинок в Петербурзі, погасила більшу частину боргів і оселився у своєму маєтку Михалкове під Москвою. При цьому вона залишалася керівником двох академій. Павло I

У 1796 році Катерина Друга вмирає. Їй на зміну приходить її син Павло I. При ньому положення Дашкової посилюється тим, що її звільняють з усіх посад. А після відправили на заслання в маєток під Новгородом, формально належить її синові.

Тільки на прохання Марії Федорівни їй дозволили повернутися. Вона влаштувалася в Москві. Жила, вже не приймаючи ніякої участі в політиці і вітчизняній літературі. Велику увагу Дашкова стала приділяти Троїцькому маєтку, яке за кілька років привела в зразковий стан. Особисте життя

Дашкова була заміжня тільки раз за дипломатом Михайлом Івановичем. Від нього у неї народилися два сини і дочка. Першою з\'явилася Анастасія в 1760 році. Їй було дано блискуче домашнє виховання. У 16 років вона вийшла заміж за Андрія Щербініна. Цей шлюб був невдалим, подружжя постійно сварилися, час від часу роз\'їжджалися.

Анастасія виявилася скандалісткою, яка не дивлячись витрачала гроші, постійно була всьому винна. У 1807 році Дашкова позбавила її спадщини, заборонивши пускати до себе навіть на смертному одрі. Сама дочка героїні нашої статті була бездітною, тому вона виховувала незаконнонароджених дітей брата Павла. Піклувалася про них, навіть оформила на прізвище чоловіка. Померла в 1831 році.

У 1761 році у Дашкової народився син Михайло, який помер у дитинстві. В 1763 році на світ з\'явився Павло, став губернським предводителем дворянства в Москві. У 1788 році він одружився з дочкою купця Ганні Алфьоровою. Союз був нещасливим, подружжя дуже скоро роз\'їхалися. Героїня нашої статті не схотіла визнавати сім\'ю свого сина, а невістку побачила лише в 1807 році, коли Павло помер у віці 44 років. Смерть

Сама Дашкова померла на початку 1810 року. Її поховали у селі Троїцькому на території Калузької губернії в храмі Живоначальної Трійці. До кінця XIX століття сліди поховання були остаточно втрачені.

У 1999 році за ініціативою Московського гуманітарного інституту імені Дашкової надгробок було знайдено та відновлено. Його освятив архієпископ Калузький і Боровський Климент. Виявилося, що Катерина Романівна була похована в північно-східній частині церкви, під підлогою у склепі.

Сучасники її запам\'ятали як амбітну, енергійну і владну жінку. Багато хто сумнівається в тому, що вона щиро любила імператрицю. Швидше за все, її прагнення встати в один ряд з нею і стало основною причиною розриву з проникливою Катериною.

Дашкової були притаманні карьеристские устремління, які рідко можна було зустріти у жінок її часу. До того ж вони поширювалися на області, в яких тоді в Росії панували чоловіки. В результаті це очікувано не принесло ніяких результатів. Не виключено, що якщо б ці плани вдалося втілити в життя, вони б принесли користь всій країні, як і близькість до Катерини Другої таких видатних історичних діячів, як брати Орлови або граф Потьомкін.

Серед її недоліків багато підкреслювали надмірну жадібність. Стверджували, що вона збирала старі гвардійські еполети, рассучивая їх на золоті нитки. Причому княгиня, яка була власницею величезного стану, анітрохи цього не соромилася.

Вона померла у віці 66 років. Автор: tgorlopeev 7 Вересня 2018

Категория: Новости