День в історії: Ракета на рідкому паливі і народження Ома

Опубликованно 02.05.2019 12:50

День народження Георга Ома

Георг Сімон Ом (ньому. Georg Simon Ohm) народився 16 березня 1787 року в місті Ерланген (Баварія), в сім'ї слюсаря. Він рано втратив матір, а батько – досить розвинена людина – приділяв величезну увагу вихованню дітей, вселяючи синові любов до математики і фізики. Після успішного закінчення гімназії Георг в 1805 році вступив в Ерлангенський університет.

Провчившись три семестри він прийняв запрошення зайняти місце вчителя математики в приватній школі в Готтштадте (Швейцарія), а потім – у Нейштадтскої школі. Так почалася педагогічна діяльність Ома. Крім викладання він продовжував займатися самоосвітою. У 1811 році Георг повернувся в Ерланген і закінчив університет, отримавши ступінь доктора філософії. Одразу ж йому було запропоновано посаду приват-доцента кафедри математики цього університету.

В цей період він написав роботу про методику викладання. Це був його перший опублікований працю, який вийшов в 1817 році. Незабаром Георгу запропонували місце вчителя в єзуїтській колегії Кельна, де, крім викладання він щільно зайнявся наукою. Ом, перш уделявший основну увагу математики, натхненно переключився на фізику. Його захопила тема протікання електричного струму по провідниках.

У Кельні вчений провів цілу серію експериментів і опублікував свої знамениті роботи по теорії гальванічної цепі. У 1826 році вийшла його стаття «Визначення закону, по якому метали проводять контактна електрика, разом з нарисом теорії вольтаїчні апарату і мультиплікатора Швейггера». Але ця публікація не справила враження на вчених. У 1826 році Георг переїхав у Берлін, і через рік вийшла його монографія «Теоретичне дослідження електричних ланцюгів», в якій вчений запропонував характеризувати електричні властивості провідника його опором і ввів цей термін у науковий обіг. Він експериментально відкрив основний закон електричного ланцюга.

У 1833 році йому запропонували місце професора фізики в політехнічній школі Нюрнберга, а незабаром призначили інспектором з методикою викладання і призначили ректором школи. Незважаючи на велику завантаженість, Ом не залишив наукову роботу і навіть приступив до нових досліджень – в області акустики, результати яких сформулював у вигляді закону (згодом – акустичний закон Ома), який також не був прийнятий сучасниками.

Першими закон Ома визнали російські фізики Ленц і Якобі, а в 1842 році Лондонське Королівське товариство нагородило Ома золотою медаллю і обрало своїм членом. Тільки після цього Ом отримав визнання і на батьківщині. У 1845 році його обрали членом Баварської академії наук, а через 4 роки запросили в Мюнхен на посаду екстраординарного професора, де Ом продовжив читати лекції, вести наукові дослідження і конструювати демонстраційні прилади.

Багато уваги приділяючи методикою викладання, вчений в останні роки життя почав працювати над підручником фізики, який він задумав як фундаментальну працю. Але встиг закінчити лише перший том «Внесок у молекулярну фізику».

Ом не створив сім'ї. Вся його життя була віддана науці та утвердження зроблених ним відкриттів. У 1852 році Георг отримав посаду ординарного професора, а незабаром одним з перших був нагороджений орденом Максиміліана «За видатні досягнення в галузі науки». Його роботи були перекладені на англійську мову, італійська та французька мови.

Помер Георг Симон Ом 7 липня (хоча в ряді джерел вказана дата 6 липня) 1854 року в Мюнхені, де і був похований на Старому південному кладовищі.

В 1881 році на міжнародному конгресі електриків в Парижі вченими одноголосно було прийнято рішення назвати його ім'ям тепер загальноприйняту одиницю електричного опору («один Ом»). В пам'ять про вченого на будівлі кельнської колегії встановлена меморіальна дошка, в Мюнхені споруджений пам'ятник Змз.

День народження Генріха Кайзера

Закінчив Боннський університет, де в 1894-1920 роках викладав, а також створив центр спектроскопії. Спочатку займався дослідженнями акустичних хвиль, що було темою його дисертації в Берлінському університеті у 1879 році, встановив присутність гелію в атмосфері Землі. Разом з Карлом Рунге досліджував спектри хімічних елементів.

В честь Кайзера названа одиниця СГС кайзер, що позначає хвильове число.

Ракета на рідкому паливі

16 березня 1926 року неподалік від містечка Оберн уродженець штату Массачусетс американський інженер-фізик і піонер ракетобудування, Роберт Годдард першим у світі запустив ракету на рідкому паливі.

Натхненний твором Герберта Уеллса "Війна світів", Годдард присвятив більшу частину свого професійного життя розробці математичних теорій ракетного палива та теоретичному обґрунтуванню того, що ракетний двигун може розвивати тягу, якої буде достатньо для здійснення польоту в космос.

У своєму щоденнику Годдард з цієї нагоди записав: "Коли вона злетіла без якого-небудь значного шуму й полум'я, це здалося чарівництвом, начебто вона сказала: "Я простояла тут досить довго й, якщо ви не заперечуєте, я відправлюся куди-небудь в інше місце".

Ракета, вагою трохи менше 5 кілограм разом з паливом, яке являло собою рідкий кисень змішаний з бензином, піднялася на висоту дванадцяти з половиною метрів і за дві з половиною секунди, що пройшли до згоряння нижньої половини сопла, пролетіла по горизонталі 56 метрів. Але цей нетривалий політ став першим гігантським кроком в ракетобудуванні і важливою демонстрацією можливостей рідинних ракетних двигунів.

Годдард займався й іншими завданнями. Наприклад, він запропонував ідею реактивного гранатомета, і перші американські моделі гранатометів «Базука» були створені саме на основі робіт Годдарда.

Нагадаємо, днем раніше ми згадували перший сайт .com і повернення Колумба.

Хочете знати важливі та актуальні новини раніше за всіх? Підписуйтесь на сторінку Bigmir)net на Facebook: facebook.com/bigmir.net.

Категория: Разработки